Клімат Полісся, води лісової зони України

Клімат лісової зони України

Клімат Українського Полісся помірно континентальний, м'який. Він відрізняється від клімату розміщеної на півдні лісостепової зони. Помітний вплив на формування внутрішньозональних кліматичних відмінностей має і висота над рівнем моря, яка на Поліссі значно менша від абсолютної висоти прилеглих з півдня височин. Різниця у висотах між Поліссям і Волинською височиною близько 100-150 м, між Малим Поліссям і Подільською височиною — 200 м.

Незначна абсолютна висота поліських територій помітно пом'якшує їх клімат. Наприклад, у південних районах Поліської низовини і на прилеглих територіях росте така теплолюбна садова культура, як абрикос, тоді як на розміщеній на південь Подільській височині її майже немає. Феномен клімату Українського Полісся полягає в незначних його відмінностях на півночі і півдні, зокрема в дещо теплішому кліматі північних територій внаслідок зменшення тут абсолютних висот, а також трохи іншого складу ґрунтоутворюючих порід (пісок на півночі нагрівається швидше, ніж лес чи лесовидний суглинок на півдні).

Різниця в річній температурі повітря між усіма частинами Українського Полісся незначна; вона лише частково зменшується в східному і північно-східному напрямі (на заході у Володимирі-Волинському +7,1°С; на сході цей показник дорівнює: в Овручі +6,4°С, в Новгород-Сіверському +5,7°С).

Між західними і східними районами Полісся простежується певна відмінність у кількості опадів. Якщо на заході пересічно за рік випадає 550-600 мм опадів, то на сході — 500-550 мм. Посухи трапляються рідко і практично не буває суховіїв. Великі хуртовини бувають лише на північному сході (30 і більше днів за рік).

На Поліссі найбільша в Україні кількість днів з циклонічною діяльністю впродовж усіх пір року (узимку 35 і більше, навесні — 30 і більше, влітку — понад 30, восени — 35 і більше). У північні райони України циклони переміщуються з півдня, південного заходу і заходу; формуються вони поза її межами.

На Українському Поліссі навесні і влітку переважають західні і північно-західні вітри; утримується порівняно невисокий атмосферний тиск.

Загалом Полісся має сприятливі кліматичні умови для розвитку типового для середніх широт Європи сільського господарства.

Води лісової зони України

Полісся — найбільший в Україні природний нагромаджувач прісної води. Тут у потужних піщаних відкладах, під якими знаходяться водонепроникні горизонти, зосереджені великі запаси високоякісної прісної води — винятково цінного і дуже дефіцитного в світі ресурсу. Катастрофа на Чорнобильській АЕС негативно вплинула на все довкілля Українського Полісся, особливо на якість поліської води, яку споживає майже половина усього населення України.

Українське Полісся має добре розвинуту і розгалужену річкову сітку; частина річок бере початок у його межах. Майже вся його територія належить до басейну Чорного моря, лише невелика західна прикордонна територія — до басейну Балтійського моря. Тут вододіл близько підходить до Західного Бугу, тому площа його басейну дуже обмежена.
Річки центральної частини Українського Полісся течуть з півдня на північ і впадають у найбільшу притоку Дніпра — р. Прип'ять, яка витікає з крайньої північно-західної частини Волинської області. Найбільшими притоками Прип'яті є річки Вижівка, Турія, Стохід, Стир, Горинь (з притокою Случ), Уборть. Більшість з них витікають з північної частини Подільської височини, перетинають Мале Полісся, Волинську височину і далі на північ течуть повільно, що пояснюється дуже слабким нахилом Поліської низовини в бік Прип'яті. З Волинської височини беруть початок лише річки Луга, Турія, Стохід, Уборть і деякі притоки Горині, Стиру і Случі.

Леся Українка так оспівала цей неповторний своєю красою край — Волинське Полісся:

На схід від Случі й Уборті проходить вододіл між басейнами Прип'яті і Дніпра. Поліські річки, що безпосередньо впадають у Дніпро, здебільшого мають північно-східний напрям (Уж, Тетерів, Ірпінь). На Лівобережжі Дніпра протікає його велика ліва притока Десна.
Поліські річки течуть повільно, меандрують широкими долинами, в яких часто трапляються озера-стариці. Такі річки, як Дніпро, Прип'ять, її притоки Стир і Горинь, а також Десна є судноплавними. Поліські річки мають мішане живлення. У східних районах частка снігового живлення зростає. Переважає поверхневе живлення.

Полісся — єдиний в Україні регіон, де знаходиться багато чистих прісних озер. Трапляються і великі озера. Найбільше їх у знижених північних районах. Озерним краєм вважається добре зволожена північно-західна частина Українського Полісся. Тут виділяють два поозерні райони. Один розташований на північ від витоку Прип'яті. Це відоме Шацьке поозер'я, де на невеликій площі зосереджено понад 30 різних за площею озер. Другий район охоплює значну територію в долинах Прип'яті та її правих приток (північна і північно-східна територія Волинської та північна частина Рівненської областей). Тут знаходиться близько сотні озер. Частина озер першого району є карстовими, озера другого району — прирусловими.

Озера і прилеглі до них території мають рекреаційну цінність, багаті на рибу. Шацьке поозер'я — єдиний в Україні район розведення і вилову вугрів.

Багато прируслових озер, переважно стариць, знаходиться на дуже забрудненій радіонуклідами заболоченій території нижньої течії Прип'яті (Київське Полісся), а також уздовж Десни та нижньої течії її приток (мал. 63). Озера тут малі, витягнуті вздовж водних артерій, розміщені на слабопохилих заболочених низовинних територіях.

Мал. 63. Заплава Десни на Чернігівському Поліссі

Полісся дуже заболочене. За заболоченістю воно посідає перше місце в Україні. Болота займають тут 6,3% усієї площі. Найбільш заболочені західні і північні райони Полісся.

Які відмінності природно-географічного середовища є між східною і західною частинами Українського Полісся?

1. Опишіть особливості клімату Українського Полісся.
2. Схарактеризуйте коротко Шацьке поозер'я.
3. Покажіть на карті найбільше заболочені і заторфовані території Українського Полісся. Поясніть, чому вони розміщені саме там.
4. Дайте оцінку ґрунтового покриву Українського Полісся.